Чернігів. Літо 1910 року. Чорна карета 1 Двопалубний колісний пароплав «Козак», наче затятий курець, благодушно пихкаючи чорним задушливим димом з високої труби, натужно йшов проти течії стрімкої Десни. Володимир перебував на верхній палубі, його обличчя приємно обдував зустрічний вітерець. Дивлячись на нього збоку, можна було подумати, що він пильно вдивляється у безлюдні піщані береги лівобережжя, покриті чахлими кущами й ріденькими деревами, переважно вербами. Насправді Володимира мучили тривожні роздуми, як зазвичай буває, коли починаєш щось нове, поки що невідоме, і головне, якщо ти не впевнений, що прийняв вірне рішення. Із цього дня Володимир повинен був рухатися в новому для нього руслі самостійного життя, тепер йому треба розраховувати тільки на свої сили, та ще у зовсім незнайомому для нього місті — Чернігові. Про це місто він мав лише приблизне уявлення, бо ніколи в ньому не був. Володимир — молодий чоловік двадцяти двох років, приємної
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx