18 зовнішності, з буйною хвилястою шевелюрою та довгими бакенбардами, через які в університеті мав прізвисько «Базаров». На це прізвисько Володимир не ображався, хоча з літературним персонажем, студентом-нігілістом, його пов’язували лише бакенбарди і здобута спеціальність лікаря. Володимир походив з родини корінних киян, з якої протягом багатьох десятиліть вийшло кілька поколінь лікарів та юристів. Його батько, Іван Никодимович Шульженко, був відомим адвокатом з кримінальних справ, мав велику популярність і вплив у Києві. Мама Володимира померла від сухот, коли він вчився у другому класі гімназії, і батько, незважаючи на зайнятість, узяв безпосередню участь у вихованні єдиного сина, навіть надто надмірно ним опікувався. Іван Никодимович, подібно егоїстичним матусям, контролював кожний крок свого сина, безцеремонно втручався в його приватне життя. Після того як син закінчив гімназію, Іван Никодимович поставив його перед вибором: він міг стати лікарем або юристом, бо інші професії, згідно його думки, не могли гарантувати успіх у житті. Володимир же марив подорожами та пригодами, він мріяв стати географом чи інженером, подібно Сайрусу Смітту 1. Після розмови з батьком, Володимир погодився вступити на медичний факультет, вважаючи, що це може стати йому в нагоді в його майбутніх мандрах. Перша сутичка з батьком трапилася, коли Володимир вирішив стати хірургом і почав витрачати вільний час в університетському анатомічному театрі, тоді як батько наполягав, щоб він обрав фах провізора — професія мирна, а хірурги ж у воєнний час підлягають призову в армію. Ну а війни, як весняні грози, трапляються не1 Персонаж роману Жуля Верна «Таємничий острів».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx