24 —Яка дивна асоціація підказала так назвати цю низинну місцевість? Де ж тут гори? — поцікавився вражений Володимир. —Раніше вона називалася Солдатською слобідкою, тут перебували московські стрільці з гарнізону фортеці, а також мешкали рибалки. За легендою, «Кавказом» почали називати тому, що поселили полонених горянабреків під час війни із Чечнею, хоч я в цьому глибоко сумніваюся. У Чернігові я ще не зустрічав нащадків чеченців, хоча тут народився і живу. Можливо, вони тимчасово тут і були, та не прижилися. Це місто легенд, таємниць, у вас ще буде нагода в цьому переконатися. — Екіпаж різко підкинуло, і Семикін вважав за потрібне пояснити: — Ми рухаємось Бидлогонною вулицею — яка назва, така і її суть! Дорога уся була у вибоїнах, тому екіпаж постійно трясло та підкидало. Потім почався довгий, затяжний підйом по нещодавно укладеній бруківці, та трясло не менше. Коняці доводилося як слід напружуватися, щоб тягнути коляску вгору. — Припускаю, це не офіційна назва вулиці? —Іншого ви не почуєте від місцевих мешканців. Та й назва дуже влучна. Прошу мене пробачити за порівняння, але на цій дорозі й справді почуваєшся худобою! Екіпаж піднявся вгору, і вулиця помітно змінилася, стала ширшою, та й трясти стало менше. Попереду з’явилася цегляна арка, по обидва боки якої височіли фальшиві зубчасті вежі. —Наша Тріумфальна арка, — весело промовив Петро Семенович. — Майже як у Парижі. Тільки в парижан вона одна, а у нас їх аж чотири. Хоч у цьому ми їх перевершили!
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx