Пролог Чернігів. 1702 рік Місто-фортеця скидалося на розтривожений вулик із бджолами, до якого заліз ведмідь, щоб поласувати медом. З боку Торговельної площі грізний гул голосів віщував бурю. На невеликому майданчику, між побудованими з колод будинками окольного града 1, здавалося, зібралося усе населення міста і слобідок. Таке бувало тільки коли вимагалось згуртуватися при наближенні небезпеки. Хто тільки не загрожував за минулі століття славному місту Сіверської землі: печеніги, половці, ляхи, османи — усіх не перерахуєш! Та й брати-слов’яни не один раз наступали на нього з вогнем і мечем! Цього разу загроза йшла не від зовнішнього ворога: пекельна небезпека підстерігала всередині самого міста, невидимо прихована в будинках, на вулицях, провулках, вичікуючи зручної миті для нанесення смертельного удару. 1 Чернігівський окольний град — найбільш багатолюдна ремісничо-торговельна частина міста (тут і далі — прим. авт.).
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx