«Упир» Сергія Пономаренка

8 На дзвіниці стародавньої кам’яної церкви Святої Параскеви П’ятниці два рази гучно вдарили у великий дзвін, та наче з раптового переляку звуки дзвона на цьому замовкли. Перебуваючи в натовпі, полковий осавул козак Нечай Куделя виконував суворе доручення від чернігівського полковника Єфима Яковича Лизогуба: припинити безлад на майдані та виловити його призвідників і тих, хто розпускає брехливі чутки. Куделя вже дізнався, через що виникло це хвилювання містян. Уранці, в річці Стрижень, яка тече біля мурів верхньої фортеці, коло Гнійної греблі, виловили знекровлене тіло доньки козака Чернігівської сотні Остапа Перебийноса — Марійки. Це вже була друга подібна смерть. До цього в річці знайшли тіло молодої дружини кушніра Свирида Качури із Передграддя. Саме жахливий спосіб вбивств цих жінок натякав на те, що це міг здійснити тільки нелюд. Ще коли знайшли першу жертву, в якій не залишилося ні краплі крові, з’явилися чутки, що це справа мерця-упиря. А незабаром, пошепки, було названо й ім’я упиря — нещодавно померлого генерального обозного Війська Запорізького Василя Касперовича Дуніна-Борковського, про якого ще за життя, особливо в останні роки, ходили таємничі чутки. Козак він був дуже відомий, адже багато зробив для Чернігова у свій час, коли був тут полковником: після вигнання ляхів відремонтував за свій кошт кілька церков і побудував нові, зміцнив міську фортецю, зробив її неприступною. Та тільки він мав жорстокий норов і жадібність величезну. До того ж тіла замордованих жінок були знайдені біля його маєтку.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx