10 слобідці під верхньою фортецею, налічує тисячу стрільців, а вони ласі до принад містянок. Що у москаля в голові, тільки дідько й знає! Нещодавно боярин Бутурлін із загоном стрільців за запрошенням гетьмана Івана Мазепи відвідав з інспекцією фортецю Батурин. Так двоє московитів із боярського почту вночі хитрощами пробралися в гетьманську скарбницю та вкрали чимало грошей і цінних речей. Добре, що гетьман поскаржився — й цих москалів спіймали і прилюдно стратили в Москві. Так що жодної таємниці в тому, що трапилося з дівчатами, не було. Свої козаки чи москалі були в цьому винні — дізнатися можна, та тільки часу на це не було: полк невдовзі вирушає у військовий похід, і ніщо не повинне його тут затримати. На Торговельній площі селяни з навколишніх хуторів і сіл продавали свій товар по суботах, а на великі свята тут влаштовували ярмарки. Тут завжди було людно, але стількох людей осавул ніколи до цього не бачив, хоча служив у Чернігівському полку понад п’ятнадцять років. Почувши грізний, наче буря, людський гул, осавул зрозумів: виконати наказ полковника надзвичайно складно, майже неможливо. Бо десяток козаків, призначених йому в допомогу, із цим бурхливим людським морем не зможуть владнати. Треба тут діяти не силою, а хитрістю, бо легко голову втратити незрозуміло за що. Люди заповнили усю площу та прилеглі вулиці. Зібралися міщани, торговці, мешканці слобідок, ремісники й місцеві козаки. Площа кипіла, наче окріп у самоварі. Різнобарвний натовп об’єднували гнів, злість та бажання виплеснути їх назовні. Натовп у сліпій ярості безжальний, розумних слів не сприймає, і йому завжди потрібна жертва, а чи вона винна, чи безневинна, будуть розмір-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx