«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона
10 після першої випитої зранку філіжанки кави — пор ції щирого оптимізму в рідкому стані. Батько, який того дня з восьмої години ранку во- ював із бухгалтерською книгою, до яких тільки хи- трувань не вдаючись із олівцем і гумкою, скинув поглядом на прилавок і побачив, як потенційні по- купці одне за одним поспішали вниз вулицею, ми- наючи його крамницю. — Твої слова, Даніелю, та Богові у вуха! Бо якщо так триватиме й далі й на різдвяні свята в нас ніхто нічого не купить, у січні ми не матимемо чим опла- тити рахунки за світло. Мусимо щось із цим робити. — Фермінові вчора дещо спало на думку, —мовив я. —Він стверджує, що має хитромудрий план, який допоможе врятувати книгарню від неминучого бан- крутства. — Не доведи Боже! Я переказав батькові дослівно: — «Чому б нам не додати декорацій на вітрину? Яміг би стати таму самому спідньому, і, може, тоді нам удалося б заманити до крамниці якусьжіночку, спраг- лу за любовними романами й гострими відчуттями. Бо ж кажуть тямущі люди, що майбутнє літератури залежить від жінок, і, їй-богу, ще не народилася та раба Божа, яка змогла б опиратися, побачивши таке прекрасне тіло, як у мене». Батьків олівець упав на підлогу за моєю спиною. Я обернувся й додав: — Фермін dixit ?1 . 1 Так сказав Фермін ( лат. ). ( Тут і далі прим. пер. )
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx