«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона
12 Я провів його до дверей, а потім спостерігав, як батько, що впевненим кроком попрямував у бік вулиці Пуерта-дель-Анхель, перетворюється на ще одну постать у сизувато-сірому натовпі перехожих, які торують свій шлях крізь чергову довгу зиму, сповнену тіней і припорошену попелом. 2 Л ишившись наодинці, я вирішив скористатися нагодою і ввімкнути радіо, щоб трохи насоло- дитися музикою, доки переставлятиму книжки на полицях на свій розсуд. Батько вважав поганим то- ном слухати музику при покупцях у книгарні, а як- що я вмикав радіо в присутності Ферміна, той по- чинав наспівувати саєти ?1 на будь-який мотив або, ще гірше, пускався витанцьовувати те, що він нази- вав «запальними карибськими ритмами», і за кілька хвилин доводив мене до сказу. Зважаючи на ці всі практичні перешкоди, я дійшов висновку, що втіху від музики доведеться обмежити тими рідкісними хвилинами, коли, окрім мене і кількох десятків ти- сяч книжок, у крамниці більше нікого не буде. Того ранку радіо «Барселона» передавало прекрас- ний концерт, який відомий трубач Луї Армстронґ відіграв зі своїм оркестром рівно три роки тому в го- телі «Віндзор Пелас» на проспекті Діагональ і який нелегально записав котрийсь колекціонер. Під час рекламних пауз диктор знай називав музику, що 1 Іспанські народні наспіви в жанрі фламенко.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx