«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона
16 замислитися, наскільки значним було каліцтво, при- ховане під одягом. — Згадка про громадянську війну, — сказав незна- йомець, немовби прочитавши мої думки. Я не зводив очей із цього чоловіка, що никав крамницею, вже здогадуючись, де він кине якір. Як я й гадав, незнайомець зупинився перед невеличкою заскленою шафкою з чорного дерева, головною ре- ліквією нашої книгарні, ще з тих часів, коли в дале- кому 1888 році вона вперше постала до життя. Пра- прадід Семпере, тоді ще молодий хлопець, допіру повернувшись із Карибських островів, куди подався на заробітки, напозичав грошей, щоб придбати ста- ру галантерейну крамницю й перетворити її на кни- гарню. У цій шафці, на почесному місці, традиційно зберігалися найкоштовніші примірники. Відвідувач підійшов до вітрини так близько, що скло запітніло від його дихання. Потім дістав пенс- не, підніс його до очей і став пильно вивчати, що лежить на поличках. Своєю поведінкою він ски дався на ласицю, що хижо обнюхує свіженькі яйця в курнику. — Нічогенька шафка, — пробурмотів незнайо- мець. — Чимало, мабуть, коштує. — Це сімейна реліквія, і її цінність насамперед у цьому, — відказав я, роздратований такою меркан- тильною поведінкою цього дивного покупця, що, здавалося, своїм поглядом оцінював навіть повітря, яким дихаємо. За якийсь час він прибрав пенсне й промовив, роблячи паузи між словами:
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx