«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона
20 Він поклав купюру мені в руку і, склавши мою долоню в кулак, поплескав по ньому. — Решти не треба. Лишіть собі до мого наступно- го візиту, — сказав покупець. — Але це величезні гроші, сеньйоре! Ажшістдесят п’ять песет… — Дрібниця. — У будь-якому разі я мушу написати вам роз- писку. — Я вам довіряю і без цього. Незнайомець байдуже оглянув «Графа Монте-Крісто». — Я купив цю книжку в подарунок. Хочу вас по- просити, щоб ви особисто передали її. Я завагався на якусь мить. — Зазвичай ми не розвозимо покупки, але у ва- шому випадку залюбки доправимо книгу без жодної доплати. Але дозвольте запитати, чи одержувач жи- ве тут, у Барселоні, чи?.. — Саме тут, — пролунала відповідь. У крижаному погляді незнайомця наче промай- нула задавнена лють. — Може, ви бажаєте зробити дарчий напис або докласти якесь особисте повідомлення, перш ніж я запакую вашу покупку? Покупець незграбно розгорнув книжку на титуль- ній сторінці. Тільки тепер я помітив, що замість лі- вої кисті в нього розфарбований порцеляновий про- тез. Незнайомець дістав перову авторучку й черкнув кілька слів. Потім віддав мені книжку й, обернув- шись, подибав до виходу.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx