«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона
21 — Чи не будете ви такі ласкаві повідомити ім’я й адресу тої людини, якій потрібно вручити ваш подарунок? — гукнув я. — Усе знайдете там, — навіть не озирнувшись, від- казав покупець. Я розгорнув книжку й відшукав сторінку, на якій незнайомець власноруч написав: Фермінові Ромеро де Торресу, який повернувся з мертвих і володіє клю- чем від майбутнього. 13 У цю мить задзеленчав придверний дзвіночок, і, коли я підвів очі, незнайомець уже вийшов. Я поквапився до дверей і визирнув на вулицю. Покупець віддалявся, кульгаючи й поступово наби- раючи невиразних обрисів серед постатей, які проди- ралися крізь запинало сизої імли, що оповила вули- цюСвятої Анни. Я вже хотів було озвати дивака, але прикусив язик. Найпростіше було б дозволити йому піти геть, але інстинкт, а такожмоя звична нерозваж- ливість і брак практичного глузду взяли гору. 4 Я повісив табличку «Зачинено» й замкнув двері книгарні на ключ, маючи намір простежити в натовпі за дивним незнайомцем. Я знав, що бать- ко — який наважився лишити крамницю на мене, та ще й посеред такої посухи в продажах — влаштує
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx