9 дини, магії, партнерства з чоловіком, і я не впізнаю місце власного дорослішання. Оточена багатством, що не має для мене жодної цінності. Цей замок, місце, де мене народила матір, де правили мій батько та дід, місце, із яким пов’язані найприємніші спогади, стало чужим. Ані затишку, ані захоплення, і вже точно жодної казковості. Людей воно приголомшує, мої ж очі бачать кожнісіньку подряпину на золотих поверхнях підлоги та стін. Я помічаю кожен дюйм, де м’який метал протерся, викрививши форми. Відзначаю кути, які не відполірувала прислуга, кожен потьмянілий фрагмент. Золото може блищати, але воно не витримує перевірки часом. Воно зношується, втрачає полиск, перетворюється на вимогливу, податливу й нетривку поверхню. Я відчуваю до нього відразу. Як почала відчувати відразу й до нього. Мого славетного чоловіка. Люди падають на коліна перед ним, не переді мною. Я, може, й не володію магією, однак образа — сильне почуття. Тіндалл ще пошкодує. Про кожен раз, коли відтіснив мене, про те, що завжди мене недооцінював; про те, що забрав у мене королівство. Я змушу його за все заплатити — тільки не золотом. — Чи бажаєте, щоб я вам заспівав, Ваша Величносте? Мій погляд падає на придворного, що сидить навпроти. Він ще юний, можливо, йому близько двадцяти років; на нього приємно дивитися, його приємно слухати. Риси, властиві всім моїм придворним. До них я також відчуваю відразу. Вони дзижчать, мов комахи-шкідники, поглинають вишукані страви, заповнюють повітря безглуздими теревенями. Скільки б я від них не відбивалася, вони однаково постійно рояться навколо.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx