15 убивчий дотик, вам лише сімнадцять, а ви вже власними руками повалили деспота, який тероризував народ. І ви досі сумніваєтеся, що здатні налякати світ? Я здригаюся. —Старі звички, Кастле, — тихо промовляю. — Погані звички. Але ви, звісно, маєте рацію. Безперечно, ваша правда. Кастл зміряє мене уважним поглядом. —Ви маєте розуміти, що одностайна, загальна німота ваших ворогів — це не звичайний збіг обставин. Вони без жодних сумнівів уже обговорили цю ситуацію між собою — і вирішили діяти саме так, бо вони вичікують, — каже Кастл і хитає головою. — Вони чекають на ваш наступний крок, панянко Феррас. І я благаю вас гарно його обміркувати. Тому я вчуся. Я зробила так, як радив Кастл, і три дні тому відрядила Делайло з посланням до решти п’яти головнокомандувачів «Відродження». Я запросила їх сюди, у Сектор 45, на конференцію світових лідерів, що відбудеться наступного місяця. Першу відповідь я отримала лише за п’ятнадцять хвилин до того, як у мою кімнату увірвався Кенджі. Океанія погодилася. І я не до кінця розумію, що це може означати. ВАРНЕР Останнім часом я сам не свій. Чесно кажучи, я так давно не почувався собою, що вже починаю замислюватися над тим, чи знав взагалі себе колись. Не кліпаючи я глипаю в дзеркало, в кімнаті чутно клацання ножиць. Я дивлюся на своє розмите відображення, і розумію, як я схуд: щоки позападали, очі збільшилися, вилиці стали виразнішими. Я понуро і водночас механічно зістригаю волосся і залишки мого марнославства падають до ніг.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx