9 — Недоумок. Кенджі розвертається. Видирає пістолет із Варнерової руки. —Та що з тобою, блін, таке, старий? Я думав, у нас із тобою мир. —Так і було, — з холодом у голосі каже Варнер. — Поки ти не поліз до мого волосся. —Ти ж просив, щоб я тебе підстриг… —Нічого такого я не просив! Я хотів, щоб ти кінчики мені підрізав! —Я так і зробив. — Оце, — каже Варнер, розвертаючись, щоб я оцінила збитки, — це по-твоєму називається підрізати кінчики, некомпетентний ти йолопе… Я хапаю ротом повітря. Ззаду Варнерове волосся перетворилося на зазубрений хаос; де-не-де бракує цілих пасм. Дивлячись на витвір своїх рук, Кенджі зіщулюється. Прокашлюється. —Що ж, — бурмоче він, запихаючи руки в кишені, — краса — річ дуже суб’єктивна, старий. Варнер наставляє на нього ще один пістолет. —Агов! — кричить Кенджі. — Я не підтримую насилля у стосунках, — а тоді, тикаючи на Варнера, додає: — Я не підписувався на це лайно! Варнер пильно дивиться, як Кенджі задкує, поспішаючи вийти з кімнати до того, як Варнер отримає ще одну можливість якось відреагувати; і от, коли я вже готова зітхнути з полегшенням, Кенджі просовує голову у двері й промовляє: —Мені здається, що стрижка вийшла дуже милою. …і Варнер хряскає дверима перед його обличчям. Вітаю в новому житті, де я головнокомандувачка «Відродження».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx