23 — Чудово. Ми щойно з кіно. — А що дивилися? — «Яйце і я» з Клодетт Колберт і Фредом Мак-Мюрреєм, — загукала Норма. — Хороший фільм. — Як довго його показуватимуть? — Ще один чи два дні, ви маєте його побачити! — Обовʼязково, — запевнила Сусідка Дороті. — А ви як, Доку? — загукав Макі в бік ґанку. — Чудово, — відповів той і, кивнувши на маленьку біляву дівчинку, додав: — Бачу, сьогодні тебе записали в няньки. Що поробиш, треба до цього звикати, бо невдовзі вже власних бавитимеш. — Авжеж, сер, на добраніч, — усміхаючись, закивав Макі. — Добраніч. Щойно вони пішли далі, Дороті відкинулася на спинку крісла і, кинувши оком на Анну Лі, зітхнула: — Здається, мої діти лише вчора були немовлятами. Час… як же швидко він спливає… Не встигнеш оком змигнути, як Анна Лі вийде заміж. — Ні, не вийду, — заперечила донька. — Авжеж, вийдеш і поїдеш звідси, а тоді незчуємося, як і Боббі стане дорослим чоловіком. Якийсь час вони просто сиділи, привітно махаючи й перемовляючись із кількома перехожими, після чого Дороті раптом поцікавилася: — А ви хотіли б мати змогу зупинити час? Не дати йому плинути далі, зафіксувати його на місці? — Мамо, а якби ти могла зупинити час, то яку мить для цього обрала б? — запитала Анна Лі. Дороті замислилася. — Ох, моя люба… Гадаю, якби це було мені до снаги, я зупинила б його просто зараз, коли всі найдорожчі поряд зі мною, — цього-таки вечора. — Кинувши оком на чоловіка, вона додала: — А як щодо тебе, Доку? Яку мить обрав би ти? Пахкаючи люлькою, той зауважив:
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx