Програма «Сусідка Дороті» ЕЛМВУД-СПРИНҐЗ, МІССУРІ 1 червня 1948 р. Усі мешканці Елмвуд-Спринґз та його околиць добре памʼятають день, коли на задньому подвірʼї Сусідки Дороті встановили радіовежу, і як того вечора всі тішилися, уперше побачивши на її вершечку яскраву червону лампочку, що, мов різдвяний вогник, сяяла ген високо в чорному небі Міссурі. Місцевість тут була рівнинна, тож проглядалася за багато миль звідти, і з роками вогник перетворився на звичний знак, що зігрівав серце. Невідь-як він дарував людям відчуття єднання. Якби й ви там мешкали, то вранці, з 9:30 до 10:00 (хіба що вже трапилося б щось непоправне), найімовірніше, слухали б радіопрограму «Сусідка Дороті», як і всі інші містяни, за винятком старого Гендерсона, який усе одно вважав, що радіо — то пришелепуватий винахід для пришелепуватих. Графік навчання в середній і початковій школах передбачав перерву з 9:30 до 10:00, щоб викладачі могли послухати її в учительській. Дружини фермерів на милі навкруги, хоч би що робили, відразу все кидали й сідали за кухонний стіл з блокнотом і олівцем та уважно слухали. У ті часи Дороті Сміт була однією з найпопулярніших радіоведучих-домогосподарок Середнього Заходу, і, якщо ділилася рецептом фунтового мармурового кексу з кленовим сиропом, того-таки вечора більшість чоловіків ласували ним на десерт. Програма транслювалася з її вітальні наживо щодня, з понеділка по пʼятницю, і її можна було послухати на радіостанції WDOT, частота 66. Нікому й на думку не спадало це пропустити. І не лише тому, що ведуча давала поради з домогоспо-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx