15 дарства й анонсувала найближчі події, а й тому, що ти ніколи не знав, хто стане її наступним гостем. Хто сюди тільки не навідувався — хоч поговорити, хоч заспівати, а хоч станцювати чечітку чи загалом зробити все, що тільки спадало на думку. Місіс Мері Герт якось навіть зіграла на ложках! Матуся Сміт виконувала органні інтерлюдії. Постійних гостей, чиї виступи годі було пропустити, не бракувало: Рубі Робінсон, «радіомедсестра»; Беатріс Вудс, маленька сліпа співоча пташка, яка грала на цитрі, виспівуючи пісень; преподобний Одрі Данкін, який часто заходив, щоб виголосити напучувальну промову чи продекламувати натхненний вірш; хор із дзвіночками з Першої методистської церкви. Минулого року сюди завітав музичний гурт «Лайт Краст Давбойз», і хлопці заспівали свій хіт «Привʼяжи мене, матусю, знов до свого фартуха», а ще Сусідку Дороті вшанував візитом Гавайський оркестр фруктової жуйки із самісінького Янктона, що в Південній Дакоті. І це вже не кажучи про двох місцевих дівчат, Аду й Бесс Ґуднайт, — ті були готові співати, щойно попросиш, — а також новини, які здебільшого тішили. 1948 року Сусідка Дороті була пухкенькою й милою жіночкою з виразним, відкритим обличчям юної дівчини. Попри те що їй давно минуло сорок, вона досі мала майже такий самий вигляд, як і в першому класі, коли з нею познайомився майбутній чоловік, Док Сміт, — нині фармацевт в аптеці «Рекселл». Після середньої школи Дороті закінчила Школу домогосподарства Фенні Меріт у Бостоні і, повернувшись додому та вийшовши заміж за Дока, якийсь час викладала в школі, доки не народила першу дитину, Анну Лі. Донечка мала певні проблеми зі здоровʼям — нічого серйозного, незначні прояви астми, однак цього було досить, щоб Сусідка Дороті вирішила, що ліпше їй звільнитися та дбати про дитину, і Док її в цьому підтримав. Проводячи цілісінькі дні вдома, вона прагнула якоїсь діяльності, тож почала пекти торти та інші смаколики — і з часом їх ставало дедалі більше. Кекси до чаю, лимонні, бананові, карамельні, вишневі,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx