«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
11 горнув книжку й почав читати. За півгодини родина в повному складі востаннє переступила поріг дому, вирушаючи в нове життя. Був початок літа. * * * В одній із батькових книжок Макс якось прочитав, що певні образи дитинства закарбовуються в аль- бомі пам’яті, наче фотографії, наче сцени, до яких людина подумки повертається та які згадує неза- лежно від того, скільки часу спливло. Макс зрозу- мів сенс цих слів, коли вперше побачив море. Вони вже понад п’ять годин їхали поїздом, коли раптом той вирвався з темного тунелю, і перед очима Мак- са постала нескінченна смуга світла та спектраль- ної ясноти. Сяйлива синява моря, що мерехтіло в променях полуденного сонця, закарбувалася в сітківці його очей, немов надприродне видіння. Поїзд і далі рухався за кілька метрів од берега, і Макс, висунувши голову у вагонне вікно, вперше відчув на своїй шкірі подув просякнутого сіллю вітру. А потім знову подивився на батька, котрий спостерігав за ним, сидячи в кутку купе й загадко- во усміхаючись, ніби даючи ствердну відповідь на запитання, яке Макс не встиг поставити. І тоді хло- пець збагнув, що хоч якими будуть місце призна- чення і станція, де вони зійдуть, відтепер він ніко- ли не житиме там, звідки не можна було б щоранку бачити, як прокидається це синє сліпуче світло, що піднімається ген до неба, ніби чарівна прозора па- ра. Він сам собі дав таку обіцянку.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx