«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
21 вому готелі він розговорився з його господарем і про- хопився про своє давнє бажання жити в такому селищі, як оце. Господар готелю розповів Максимі- льянові про будинок, і той вирішив наступного дня обдивитися його, а відтак відкласти від’їзд. На зво- ротному шляху в голові у нього крутилися цифри, він обмірковував можливість відкрити в селищі май- стерню. Родині він сповістив новину лише через вісім місяців, але в глибині душі прийняв рішенняще тоді. * * * Перший день у будинку на узбережжі залишився в пам’яті Макса цікавою низкою незвичайних об- разів. Для початку, щойно пікапи зупинилися на- впроти дому й Робін і Філіп заходилися розванта- жувати речі, Максимільян Карвер якимось дивом наштовхнувся на старе відро і, перечепившись, упав із висоти та приземлився біля самісінького білого паркана, подолавши в такий спосіб відстань у понад чотири метри. Ця пригода викликала смішки до- мочадців, у самої жертви на згадку про неї лишився синець, втім, забився батько не надто сильно. Кремезні перевізники донесли речі до ґанку і, вва- жаючи свою місію виконаною, зникли, надавши ро- дині честь тягати валізи сходами на другий поверх. Коли Максимільян Карвер урочисто відчинив бу- динок, застояний запах звітрився крізь двері, наче привид, ув’язнений у цих стінах довгі роки. У при- міщенні стояла хмарка куряви, крізь опущені жалю- зі пробивалося слабке світло.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx