«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
22 —Святий Боже, — прошепотіла Максова мама, подумки підраховуючи, скільки тонн пилу дове- деться звідси вимести. —Справжнісіньке диво, — поквапився пояснити Максимільян Карвер. — Я ж вам казав. Макс обмінявся з Алісією поглядами, в яких чита- лася покора. Маленька Ірина зачудовано оглядала інтер’єр дому. Ще ніхто не встиг вимовити й слова, як з рук дівчинки вистрибнув кіт і, голосно нявкаю- чи, прожогом кинувся сходами нагору. За мить, наслідуючи його приклад, до їхньої нової оселі увійшов Максимільян Карвер. Насамперед мати наказала повідчиняти двері й ві- кна і провітрити дім. Потім родина витратила п’ять годин на те, щоб зробити своє помешкання придат- ним для життя. З ретельністю добре вимуштрува- ного військового підрозділу кожен виконував кон- кретне завдання. Алісія змусила пил тікати зі своїх сховищ, а Макс, ступаючи за сестрою вслід, його прибирав. Тим часом мати розкладала речі й фіксу- вала в пам’яті всі роботи, що невдовзі слід буде роз- почати. МаксимільянКарвер зосередив свої зусилля на тому, щоб водогін, електрика й інша домашня ма- шинерія знову запрацювали, прокинувшись від ба- гатолітнього летаргійного сну, коли ними ніхто не користувався, — а це було непросто. Нарешті родина зібралася на ґанку і, вмостив- шись на сходинках свого нового житла, дозволила собі заслужений перепочинок, дивлячись, як над- вечірньої пори море прибирає золотистого відтінку.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx