«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
24 спальні. З останньої сходинки на нього пильно, не- змигно дивилися блискучі очі Ірининого кота. Макс пройшов повз кота, який мовби чатував на горішньому поверсі. Щойно хлопець попрямував до одної з кімнат, кіт рушив за ним. * * * Дощата підлога порипувала під ногами. Макс роз- почав полювання на павуків із кімнат, що виходили на південний захід. З вікон було видно берег і при- західне сонце. Макс уважно обдивився підлогу в по- шуках невеличких вертких волохатих створінь. Піс- ля прибирання підлога була більш-менш чистою, і Максові знадобилося кілька хвилин, щоб виявити першого представника павучого племені. Стоячи в одному з кутків, хлопець спостерігав, як просто на нього повзе величезний павук, наче убивця, посла- ний одноплемінниками, щоб змусити хлопця від- мовитися від своєї затії. Комаха була десь із санти- метр завдовжки і мала вісім лап та золотисту пляму на чорному тілі. Макс уже простягнув був руку по приставлену до стіни щітку і приготувався перенести комаху в інше життя. «Як кумедно», — подумав він, обережно під- тягуючи до себе щітку, наче смертоносну зброю. Він уже намірявся завдати вбивчого удару, коли раптом Іринин кіт стрибнув на комаху і, випустивши мало не лев’ячі пазурі, спіймав і прожував павука. Ви- пустивши з рук щітку, Макс ошелешено подивився на кота, а той, у свою чергу, хижо зиркнув на нього.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx