«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
29 ґратах, наче шпилька на залізних косах. Макс силь- но штовхнув брамку і відчув, що та трохи піддалася. Коли прохід зробився достатньо широким, Макс, перепочивши якусь мить, проник усередину. Територія виявилася більшою, ніж йому здалося спочатку. Він був ладен заприсягтися, що в саду близько двадцятьох напівприхованих за буйною рослинністю статуй. Хлопець зробив кілька кроків і заглибився в сад. Фігури були мовби вписані в кон- центричні кола, і Макс уперше завважив, що всі вони дивляться на захід. Статуї ніби створювали єдиний ансамбль і скидалися на циркову трупу. Проходячи повз них, Макс помітив фігури прибор- кувача, факіра з гачкуватим носом і тюрбаном на голові, акробатки, силача й інших артистів, які наче втекли з примарного цирку. У центрі саду статуй на п’єдесталі височіла веле- тенська фігура усміхненого блазня з настовбурченим волоссям. Одна його рука була витягнута вперед і стиснута в схований під гігантською рукавичкою кулак: здавалося, він завдає удару якомусь неви- димому предмету в повітрі. Біля ніг блазня Макс завважив велику кам’яну брилу, на якій було нане- сено якийсь малюнок. Опустившись навколішки, хлопець відсунув бур’ян, що затуляв холодну по- верхню брили, і виявив на ній обведену колом ве- лику шестикутну зірку. Макс упізнав символ: такий самий, як на ґратчастій брамці. Роздивляючись зірку, Макс збагнув: те, що по- первах здалося йому концентричними колами, в які
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx