«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
30 були вписані статуї, насправді також шестикутна зірка. Кожна фігура в саду була розташована на перетині ліній, які складали зірку. Макс підвівся, щоб обдивитися примарний краєвид довкола себе. Він обвів поглядом кожну статую в оточенні диких трав, які колихав вітер, а потім знову втупив очі у велетенського блазня. По тілу хлопця пробіг мо розець, і він відсахнувся. Щойно стиснута в кулак, рука фігури тепер була простягнута й наче кудись надила. Макс відчув, як холодне світанкове пові- тря обпікає горло, удари серця відлунювали йому в скронях. Повільно, мов боячись розбуркати статуї від їх- нього вічного сну, хлопець попрямував до загорожі, озираючись на кожному кроці. Коли він ступив за поріг ґратчастої брамки, йому здалося, що до їхньо- го будинку дуже далеко. Довго не роздумуючи, Макс щодуху побіг, цього разу не озираючись, аж поки не досягнув паркана, що оточував заднє по двір’я. Коли він нарешті добіг, сад статуй знову стояв занурений у туман. * * * Кухню заповнював запах масла та грінок. Алісія без апетиту дивилася на сніданок, а маленька Ірина на- кладала своєму недавно усиновленому котові в та- рілку якусь молочну суміш, до якої той навіть не доторкнувся. Спостерігаючи цю сцену, Макс поду- мав, що гастрономічні уподобання кота зовсім інші, в чому він переконався напередодні. Максимільян
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx