«Володар Туману» Карлоса Руїса Сафона
31 Карвер, тримаючи у руці чашку з кавою, радісно поглядав на родину. —Вранці я обдивився гараж, — сповістив він, на- че проголошуючи «зараз ви почуєте щось надзви- чайне» — таким тоном годинникар говорив щоразу, коли хотів, аби хтось запитав його, що ж такого він виявив. Макс так добре вивчив його хитрощі, що часом запитував себе, хто з них двох батько, а хто син. — І що ти знайшов? — зглянувся Макс. —Ти не повіриш, — відказав батько, а Макс по- думав: «Ще б пак», — два велосипеди. Макс запитально звів брови. —Вони старі, але якщо змастити ланцюги, їх мож- на перетворити на ракети, — розтлумачивМаксимі- льян Карвер. — І там було ще дещо. Знаєте, що я знайшов у гаражі? —Мурахоїда, — пробурмотіла Ірина, погладжую- чи кота. У свої вісім років наймолодша дочка Карверів застосовувала нищівну тактику, щоб підірвати дух батька. —Ні, — заперечив вочевидь засмучений годинни- кар. — Ну, хто відгадає? Краєчком ока Макс завважив, що мати спостері- гала цю сцену, й оскільки, здавалося, присутніх не надто цікавили детективні подвиги її чоловіка, по- квапилася прийти йому на допомогу. —Альбом зі світлинами? — солодким голосом запитала Андреа Карвер.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx