«Шлях мирного воїна» Дена Міллмена
18 —Вчора вночі я зустрів на бензоколонці одного незвичай- ного хлопа. Моїх друзів більше цікавив біль від розтяжок у ногах, аніж мої історійки. Ми з легкістю розігрілися, по кілька разів відтиснувшись на руках, поприсідавши та помахавши ногами, а тоді перейшли до серії акробатичних вправ. Знов і знов пролітаючи в повітрі — крутячись довкола перекладини, роблячи «ножиці» на коні та ледве долаючи нову комбінацію на кільцях, що розтягувала м’язи, — я думав про таємничі діяння людини на ім’я Сократ. Збурені почуття наполегливо радили мені уникати його, але я мусив зрозуміти цю загадкову особу. Після вечері я швидко прочитав завдання з історії та психо- логії, нашкрябав чернетку реферату з англійської та прожогом вибіг із квартири. Надворі була 23:00. Із наближенням до за- правки мене почали мучити сумніви. Він справді хоче побачити мене знову? Що я можу сказати, щоб донести до нього, що я — людина дуже розумна? Він був на місці та стояв у дверях. Уклонившись, він запросив мене змахом руки до своєї підсобки. —Прошу, роззуйся — у мене так заведено. Я сів на диван і поставив неподалік взуття на той випадок, якщо мені знадобиться хутко втекти. Я все ще не довіряв цьому таємничому незнайомцеві. Надворі почався дощ. Барви та тепло підсобки приємно кон- трастували з темною ніччю та зловісними хмарами надворі. Я став почуватися вільно. Відкинувшись назад, я сказав: —Знаєш, Сократе, мені здається, ніби я з тобою вже зустрі- чався. —Так і є, — відповів він, і знов відчинив у моїй голові двері, за якими сни об’єднувалися з дійсністю. Я трохи помовчав. —Гм, Сократе, я бачив один сон… у ньому є ти. — Я уважно за ним спостерігав, але його обличчя не виказувало нічого. —Я побував у снах багатьох людей, і ти теж. Розкажи мені про наш сон.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx