«Шлях мирного воїна» Дена Міллмена
21 —Щодо цього не знаю, Сократе. Ну, тобто я б не став захо- дити так далеко. —Ні, Дене, щодо цього ти ще нічого не знаєш, але дізнаєш- ся. І ти дійдеш аж туди та ще далі — можеш не сумніватися. Варто нам було податися назад до підсобки, як приїхала блиску- ча червона «Тойота». Сократ повів далі, відкриваючи бензобак. —Тебе, як і більшість людей, навчали збирати інформацію за межами себе — з книжок, журналів, думок експертів. — Він засунув у бак заправний пістолет. — Ти відкриваєшся, як ця машина, і впускаєш потік фактів. Іноді ця інформація належить до преміум-класу, а іноді вона низькооктанова. Ти купуєш собі знання за поточними ринковими ставками, приблизно як бензин. —Слухай, дякую, що нагадав. Мені ж за два дні треба буде сплатити чек за навчання в наступній чверті! Сократ просто кивнув і продовжив заповнювати бак клієнта. Бак наповнився, та Сократ накачував бензин і далі, поки паливо не стало виливатися з бака на землю. Тротуаром щедро розтік- ся бензин. —Сократе! Бак повен — дивись, що ти робиш! Він, не зважаючи на мене й не зупиняючи потопу, сказав: —Дене, ти, як і цей бензобак, переповнений упередженнями; ти повен непотрібних знань. Ти пам’ятаєш багато фактів і думок, однак мало що знаєш про себе. Щоб мати змогу навчатися, тобі спершу треба спорожнити бак. — Він широко всміхнувся мені, підморгнув і, клацнувши насосом, щоб його вимкнути, сказав: — Будь ласка, наведи лад. Мені здавалося, що він має на увазі не лише розлитий бен- зин. Я швидко помив тротуар. Сок узяв у водія гроші та з усмішкою віддав йому решту. Ми повернулися до підсобки та вмостилися там. —Що ти робитимеш — напихатимеш мене своїми факта- ми? — наїжачився я. —Ні, я не буду обтяжувати тебе новими фактами—я покажу тобі «мудрість тіла». Усе, що тобі коли-небудь знадобиться знати, є всередині тебе; на клітинах твого тіла закарбовано таємниці Всесвіту. Але ти ще не навчився внутрішнього зору, ти не вмієш
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx