«Шлях мирного воїна» Дена Міллмена
22 читати тіло. Єдиним варіантом для тебе було читати книжки, слухати експертів і сподіватися, що вони не помиляються. На- вчившись мудрості тіла, ти станеш Учителем серед учителів. Я постарався не всміхнутися на весь рот. Цей оператор бен- зоколонки звинувачує моїх викладачів у невігластві та натякає, що моя університетська освіта безглузда! —О, звісно, Сократе, я розумію, що ти маєш на увазі під цією «мудрістю тіла», проте не вірю в це. Він повільно хитнув головою. —Ти розумієш багато чого, але не усвідомив практично нічого. —Що це означає? —Розуміння пласке. Воно — це осягнення інтелектом. Воно веде до знань, і вони в тебе є. Усвідомлення ж об’ємне. Воно — це одночасне осягнення «цілого тіла» — голови, серця та тілес- них інстинктів. Воно приходить лише з чітким досвідом. —Я все одно тебе не розумію. —Пам’ятаєш, як ти навчився керувати автомобілем? До того ти був пасажиром — ти лише розумів, як це. Але зайняв- шись цим уперше, ти усвідомив, як це. —Так, — погодився я. — Пам’ятаю, як тоді думав: «То он воно як!». —Отож! Ця фраза ідеально описує переживання в мить усвідомлення. Колись ти скажеш те саме про життя. Якусь мить я сидів тихо, а тоді подав голос: —Ти досі не пояснив, що таке «мудрість тіла». —Йди зі мною, — покликав Сократ і підвів мене до дверей з поміткою «Службове приміщення». Зайшовши всередину, ми опинилися в цілковитій темряві. Я почав напружуватись, але згодом страх поступився місцем напруженому очікуванню. Я от-от уперше в житті пізнаю справж- ню таємницю: що таке «мудрість тіла». Спалахнуло освітлення. Ми були у вбиральні, а Сократ гучно мочився в унітаз. —Ось вона, — з гордістю промовив він, — «мудрість тіла». Його сміх відбився луною від кахельних стін, а я тим часом вийшов, сів на диван і уп’явся гнівним поглядом у килим.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx