«Шлях мирного воїна» Дена Міллмена
28 —Ну, звісне діло, — відповів я, чекаючи на жарт. Не до- чекався. Вже ставало пізно, а мені багато про що треба було подума- ти. Я почувався обтяженим новим зобов’язанням, не будучи впевненим, що можу його виконати. Увійшов Сократ, витер руки й наповнив свій кухоль джерель- ною водою. Поки він потихеньку пив, я сказав: —Мені час іти, Соку. Вже пізно, а в мене купа важливих домашніх завдань. Сократ тихо сидів далі, а я підвівся й надягнув куртку. Тоді, коли я зібрався вийти за двері, він повільно та обережно заго- ворив. Кожне слово неначе злегка било мене по щоці. —Якщо ти хочеш бодай можливості стати воїном, тобі варто переглянути свої «пріоритети». Наразі в тебе інтелект віслюка, а твій дух — це якась каша. Тобі справді потрібно виконати чимало важливої роботи, але не в тій аудиторії, про яку ти зараз думаєш. Перед цим я вдивлявся в підлогу, а тепер різко підвів голову до нього, але не зміг зазирнути йому в очі. Я відвернувся. —Щоб пережити майбутні уроки, — продовжив він, — то- бі знадобиться набагато більше енергії, ніж будь-коли до цьо- го. Тобі доведеться очищувати тіло від напруження, звільнити розум від затхлих переконань і відкрити серце для люблячої доброти. —Соку, мені варто розповісти про свій розклад. Я хочу, щоб ти зрозумів, який я заклопотаний. Я був би радий часто до тебе ходити, але в мене обмаль часу. Він глянув на мене похмурими очима. —У тебе ще менше часу, ніж ти, можливо, гадаєш. —Як це? — охнув я. —Не думай про це зараз, — відповів він. — Продовжуй. —Ну, у мене є такі цілі. Я хочу стати чемпіоном із гімнас тики. Хочу, щоб моя команда виграла національний чемпіо- нат. Хочу добре закінчити виш, а для цього треба читати книжки й писати роботи. Ти ж, здається, натомість пропонуєш мені стирчати по півночі на бензоколонці, слухаючи — спо-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx