«Шлях мирного воїна» Дена Міллмена
Передмова У моєму житті відбулася низка неймовірних подій, що поча- лись у грудні 1966 року, коли я навчався на третьому курсі Університету Каліфорнії, Берклі. Усе це почалось о 3:20, коли я випадково зустрів Сократа на цілодобовій бензоколонці. (Свого справжнього імені він не повідомляв, але, побувши з ним тієї першої ночі, я, підкорившись пориву, назвав його на честь давньогрецького мудреця; це ім’я йому сподобалося — й тому прижилося.) Та випадкова зустріч і подальші пригоди мали перевернути моє життя. Роки, що передували 1966-му, були для мене вдалими. Мене виховували люблячі батьки в безпечному середовищі, а згодом я мав виграти Чемпіонат світу зі стрибків на батуті в Лондоні, об’їздити всю Європу та одержати багато відзнак. Життя при- носило мені винагороди, та не приносило ані тривалого спокою, ані задоволення. Тепер я усвідомлюю, що всі ці роки в певному розумінні спав і просто снив, що не сплю, аж поки не зустрів Сократа, який став мені наставником та другом. До цього часу я завжди вважав, що життя, сповнене комфорту, задоволення та мудрості, нале- жить мені як людині за правом народження та автоматично буде забезпечене мені з плином часу. Я ніколи не підозрював, що муситиму навчатися жити —що є певні принципи та спосо- би бачити світ, без володіння якими я не зможу розпочати звичайне щасливе життя без складнощів. Сократ показав мені помилковість моїх уявлень, порівнявши їх зі своїм шляхом, Шляхом мирного воїна. Він постійно кепку- вав із мого серйозного, тривожного, проблемного життя, поки я не став дивитися його очима — мудрими, співчутливими й дотепними. І він ніколи не здавався, поки я не відкрив для себе, що означає жити як воїн. Я часто засиджувався з ним аж до світання, слухаючи його, сперечаючись із ним і мимоволі сміючись із ним. В основу цієї історії покладено мої пригоди, але це — роман. Людина, яку я назвав Сократом, справді жила. Однак він умів зливатися зі
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx