16 місяців, здавалося б, вони мали облишити його й шукати щастя деінде. Він підійшов до бару і зробив собі ще випити. Повертаючись до крісла, почув стукіт каміння, яке вдарялось об дах і з гуркотом відлітало в кущі поблизу будинку. Поверх решти шуму чути було повсякчасні волання Бена Кортмана. «Покажись, Невілле!» «Одного дня я таки доберуся до цього паскуди, — думав він, роблячи великий ковток терпкого напою. — Одного дня я засаджу кілок у його бісові груди. Спеціально для цього виплодка я виготовлю кілок футової довжини 1, прикрашений стрічками». Завтра. Завтра він таки ізолює будинок від звуку. Він стиснув пальці в кулак так, що аж побіліли суглоби. Він усе не міг перестати думати про тих жінок. Якби він не чув їх, можливо, йому б це і вдалося. Завтра. Усе завтра. Музика добігла кінця, тож він узяв стос платівок із програвача й порозсовував їх назад у конверти-обгортки. Тепер натовп знадвору було чути ще виразніше. Він дотягся до першої-ліпшої чергової платівки та поставив її на програвач, крутнувши гучність до максимуму. Звучання композиції «Чумний рік» Роджера Лея наповнило його вуха. Зацигикали та заголосили скрипки, загуркотіли, немов помираючі серця, литаври, флейти заграли чудні атональні мелодії. Ціпеніючи від люті, він рвонув до себе платівку й розтрощив її об праве коліно. Він давно вже поривався це зробити. Твердою ходою він зайшов на кухню та пожбурив рештки у смітник. Він завмер у темній кухні, міцно заплющивши очі, стиснувши зуби та затуливши вуха руками. «Дайте мені спокій, дайте мені спокій, дайте мені спокій!» 1 1 фут ≈ 30 см.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx