РЕБЕККА ЯРРОС 20 —Її потрібно взяти під варту. — Обличчя Сурі рум’яніє, вона відштовхується від столу і встає, метнувши погляд на сріблясті пасма у моїй косі. — Вона може знищити нас усіх тим, що знає. —Підтримую, — додає до сказаного Орлиний Ніс із неприхованою ненавистю до мене. — Вона надто небезпечна, щоб тримати її на волі. М’язи мого шлунка скорочуються, але я зберігаю незворушний вираз обличчя, як Ксейден, який робив це безліч разів, і, виструнчившись, тримаю руки ближче до кинджалів у піхвах. Моє тіло може бути слабким, суглоби ненадійними, але мій приціл — смертельно точний. Я нізащо не дозволю їм посадити мене тут у клітку. Оглядаючи кожного члена Асамблеї, оцінюю, хто з них є найбільшою загрозою. Бреннан підводиться на повний зріст і виголошує: —І це, знаючи, що вона пов’язана з Терном, чиї узи з кожним вершником міцнішають і чий попередній зв’язок був настільки сильним, що смерть Наоліна ледь не вбила його? І усвідомлюючи ризики, що він помре, якщо помре вона? І що через це життя Ріорсона пов’язане з її власним? — Він киває в бік Ксейдена. Гіркий присмак розчарування тане на язиці. Це все що я для нього? Вразливе місце Ксейдена? —Я один відповідаю за Вайолет. — Голос Ксейдена стишується від злості. — А якщо цього недостатньо, є не один, а навіть два дракони, які вже поручилися за її чесність. Так, уже досить. — Вона стоїть просто тут взагалі-то, — озиваюся я, і мене охоплює хвилююча втіха через кількість роззявлених від подиву ротів переді мною. — Тож припиніть говорити про мене і спробуйте поговорити зі мною. Коли кутики рота Ксейдена розтягуються, я безпомилково читаю у виразі його обличчя гордість. — Чого ви від мене хочете? — запитую, ідучи всередину кімнати. — Щоб пройшлася Парапетом і довела свою сміливість? Так це вже є. Чи щоб я зрадила своє королівство, захищаючи громадян Поромієлю? Теж є. Хочете, щоб я зберігала його таємниці? — Я вказую лівою рукою на Ксейдена. — Є. Я зберегла кожну з них. —Крім тієї, яка була справді важлива. — Сурі підводить брову. — Ми знаємо, як ти опинилася в Атебайні. Почуття провини забиває мені горло. —Це не було… — починає Ксейден, підводячись зі стільця.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx