ЗАЛІЗНЕ ПОЛУМ’Я 21 —Це не її провина. — Найближчий до нас чоловік із сивою бородою — Фелікс — встає, затуляючи мене, коли повертається до Сурі. — Жоден першокурсник не здатен захиститися від читця спогадів, особливо від того, якого вважає своїм другом. — Він повертається до мене лицем. — Але мусиш знати, що зараз у Басґіаті в тебе є ще й вороги. Якщо ти повернешся, пам’ятай, що Аетос більше не буде твоїм другом. Він зробить усе можливе, щоб убити тебе за те, що ти бачила. —Я знаю. — Слова поважніють у мене на язиці. Фелікс киває. — Ми закінчили, — каже Ксейден, дотискаючи поглядом спочатку Сурі, а потім Орлиного Носа. Їхні плечі опускаються на знак поразки. —Уранці я сподіваюся отримати оновлення щодо Золі, — каже Бреннан. — Вважайте, що це засідання Асамблеї відкладається. Члени ради посувають свої стільці ближче до столу і проходять повз нас трьох, коли ми поступаємося їм дорогою. Імоджен і Бодхі залишаються поруч зі мною. Згодом Ксейден прямує до виходу, але зупиняється навпроти мене. —Ми йдемо в долину. Зустрінемося там, коли закінчиш тут. — Я піду з тобою зараз. — Це останнє місце на Континенті, де я хотіла б залишитися. —Залишайся і поговори зі своїм братом, — тихо каже він. — Хто знає, коли ще ти матимеш таку можливість. Я кидаю погляд повз Бодхі на Бреннана, що стоїть посеред кімнати й чекає на мене. Бреннана, який завжди знаходив час, щоб допомогти мені обв’язати коліна, коли я була маленькою. Бреннана, який написав книгу, що допомогла мені вижити на першому курсі. Бреннана… за яким я так сумувала шість років. —Іди, — підганяє мене Ксейден. — Ми не поїдемо без тебе. І не дозволимо Асамблеї диктувати, що нам робити. Ми увісьмох вирішимо, що буде далі. — Від його тривалого погляду моє віроломне серце завмирає. Він виходить, і Бодхі з Імоджен слідують за ним. Я залишаюся наодинці з братом, озброєна питаннями, що накопичились за шість років.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx