ЗАЛІЗНЕ ПОЛУМ’Я 13 У кухню заходить двоюрідний брат Ксейдена, Бодхі. Він вбраний у формений одяг, рука підвішена на перев’язі, а щойно підстрижені чорні кучері хмаринкою здіймаються над головою. —Підполковнику Айзерай, — звертається Бодхі, передаючи Бреннанові скручений сувій із посланням. — Щойно надійшло з Басґіату. Вершник-посланець залишиться тут до вечора, якщо захочеш відповісти. Бодхі всміхається до мене, і я знову вражена тим, наскільки він схожий на Ксейдена. Кивнувши моєму братові, він розвертається, щоб піти геть. З Басґіату? Черговий вершник? Скільки їх там узагалі? Наскільки масштабною є ця революція? Питання виникають у голові швидше, ніж я можу віднайти потрібні слова й поворушити язиком. —Почекай. Ти що, підполковник? І що за Айзерай? — запитую. Так, бо це, власне, найважливіші запитання. — Довелося змінити прізвище. Зі зрозумілих причин. — Він кидає на мене погляд і, ламаючи синю сургучеву печатку, розгортає послання. — Ти будеш здивована, як швидко можна отримати підвищення, коли всі навколо постійно помирають, — каже він, потім читає листа й матюкаючись запихає його до кишені. — Мені терміново треба на зустріч із Асамблеєю. А ти доїдай печиво, і за пів години зустрінемося в холі. Проведу тебе до твоїх драконів. Від усмішки старшого братика не лишилося й сліду. Він вмить перетворився на чоловіка, якого я ледве впізнаю, на офіцера, якого я не знаю. Бреннан також може бути незнайомцем. Не чекаючи на мою відповідь, він відсовує скрипучого стільця й виходить із кухні. Сьорбаючи молоко, я дивлюся на порожнє місце навпроти, яке залишив брат. Покинутий стілець наче чекає, що Бреннан може будь-якої миті повернутися. Я насилу дожовую рештки печива й підводжу підборіддя, вирішивши більше ніколи не сидіти й не чекати на його повернення. Спираючись на край столу, встаю і слідом за Бреннаном виходжу з кухні в довгий коридор. Він, мабуть, дуже поспішав, бо вже і сліду його нема. Мудрований візерунчастий килим, вистелений уздовж широкого коридору з високими арками, приглушує мої кроки. Я підходжу до... Ого! Просторих і лискучих подвійних сходів із різьбленим поруччям, що височать наді мною ще на три — ні, на чотири — поверхи. Я надто захопилася розгляданням свого брата і не звертала уваги на все інше довкола, але тепер з неприхованим захватом роздивляюся й вивчаю архітектуру цього величного місця. Кожен наступний рівень сходового майданчика дещо зміщений порівняно з попереднім, ніби сходи обвивають
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx