«Заради майбутнього» Макса Кідрука
12 Заради майбутнього Левін спробував штурхнути його у плече, проте барбер, який до переїзду в столицю вісім років за- ймався вільною боротьбою, легко ухилився. З машини долинув голос Мирослави: —Казала, треба було перед Ніжином стати. —Твій чоловік жартує! — крикнув Левін. —Ми вже йдемо. —Ні, я не жартую! —Придурки,—засміялася Катя.—Поїхали вже. Хлопці пішли до машини, сіли. Тенгіз дістав із ки- шені куртки пачку «Winston Blue», витрусив з неї цигарку та вставив до рота. Перед тим як заводити двигун, скоса глипнув у дзеркальце заднього огляду. Катя чекала на чоловíків погляд і, впіймавши його, повільно повела з боку в бік головою: —Не в салоні, ти ж знаєш. Тенгіз по-театральному драматично зітхнув, захо- вав цигарку та багатозначно зиркнув на Левіна: —До одруження вона такою не була. —До одруження хтось обіцяв, що покине, — по- чулося із заднього сидіння. Коли машина рушила, Катя запитала Левіна: —Ти ж не ображаєшся, що ми тебе не запросили? Тенгіз і Катя розписалися місяць тому, за тиждень до весілля, тоді ж улаштували для найближчих друзів скромну вечірку в «Купідоні», одному з кафе Києва. За два дні до того Левін, Тенгіз і кілька Тенгізових приятелів відгуляли парубочу вечірку в грузинському
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx