«Заради майбутнього» Макса Кідрука
24 Заради майбутнього —Але не читає! —Може, там не лише музика, — похнюплено припустила Мирослава, — і він через те не читає. Мабуть, не розбере, що й де. — А потім уже зовсім тихо додала: —Мені жаль. —Та все гаразд, — відмахнувся Левін. Він знову сів упівоберта, лицем до Тенгізової дру- жини, намірившись повернутися до розповіді про бер- лінський концерт, але Катя його випередила: —У нас же є диски! Там повинен бути Бон Джові. Левін вередливо випнув нижню губу. —Я не буду розказувати про «Iron Maiden» під Бон Джові. —Хай грає на фоні, — наполягала Катя. —Ні! —Так! — вишкірився Тенгіз. —Діставай із бар- дачка! —Не буду! — Іван демонстративно склав руки на грудях. Не відводячи очей від дороги, Тенгіз нахилився, відкинув кришку ладника на ноги Левіну і, понишпо- ривши рукою в купі мотлоху, витягнув чохол із ком- пакт-дисками. Поклав його на стегно, узяв один із дисків і показав дружині: —Цей? На матовій тильній поверхні диска стояв підпис си- нім маркером: «Bon Jovi». —Цей.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx