«Заради майбутнього» Макса Кідрука
25 Р61 —Добре. Тенгіз заклав диск у вічко магнітоли, й за мить із колонок залунали перші акорди найшмаркатішої ба- лади всіх часів — «Always». —Там лише балади, — немовби перепрошуючи, уточнила Катя. Левін закотив очі. —Мене зараз знудить. —Ну пробач, флешку Міри не читає. —Краще вже радіо, — прогудів Левін. —Ти серйозно? — прискалив око Тенгіз. — За- мість Бон Джові будемо слухати шансон чи попсу? —Про «Радіо ROKS» жодного разу не чув, ні? —Припиніть, — утрутилася Катя. — Хай грає Бон Джові. —Я не хочу «Радіо ROKS», — водночас із дру- жиною мовив Тенгіз. —А я не хочу розказувати про концерт «Мейде- нів» під стогнання Бон Джові. Тенгіз подарував товаришеві слизьку посмішку: —Яка прикрість! —Припиніть!—повторила Катя.—Базікала ба- зарні! Вас послухаєш, то почнеш думати, що люди пішли не від мавп, а від папуг. —Добре, — чи то жартома, чи то серйозно пого- дився Левін. — Я замовкаю. Кілька секунд вони німували. Коли Бон Джові дійшов до першого приспіву, озвався Тенгіз:
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx