«Заради майбутнього» Макса Кідрука
30 Заради майбутнього Письменник торкнувся зморщок на чолі, провів по них пальцями: —Я колись читав про магнітне полеЮпітера. Во- но в тисячі разів сильніше за магнітне поле Землі, найпотужніше серед усіх планет Сонячної системи, й іноді, типу, проривається до нас, провокуючи всі- лякі аномалії. Я бачив на YouTube відеоролики, де показано, як воно звучить, і це реально кріпі, щось схоже на… —Магнітне поле не звучить, — перебив Тен- гіз. — І не в тисячі разів, а лише в десять. —У тисячі! —Та пофіг. Однаково звук—це коливання в пруж ному середовищі, магнітне поле не може звучати. —Я знаю! —Левін розсердився. —Не присікуй- ся! Я мав на увазі, ну, як би воно звучало, якби маг- нітні коливання перетворити на звукові. —Ти хочеш сказати, це з Юпітера?— звів брову Тенгіз. —Воно посилюється, — вклинилася Катя. Крики та плач стали виразнішими. Тенгіз замотав головою: —Це ніякий не Юпітер. —А що тоді? —Не знаю. Чувак, це не радіозавади, там хтось стогне так, наче просратися не може. — Тенгіз не припиняв мотати головою. — І мені це не подо бається.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx