ЧЕТВЕРТЕ КРИЛО 23 із шеренгою. — Мама казала мені, ніби вони не сподівалися, що Ріорсон перейде Парапет. Тоді вони думали, що його вб’є якийсь курсант, але коли дракон вибрав його... — Вона хитає головою. — Ну, тоді вже нічого не вдієш. Він став командиром крила. —От лайно, — кидаю я. —Він присягнув на вірність Наваррі, але не думаю, що це зупинить його в тому, що стосується тебе. Як тільки переберешся через Парапет — а ти переберешся, — знайди Дейна. Він візьме тебе у свій загін, і будемо сподіватися, що це якомога далі від Ріорсона. — Сестра міцніше стискає мої ремені. — Тримайся. Подалі. Від. Нього. —Затямила, — киваю. —Наступний, — лунає голос із-за дерев’яного столу, на якому лежать сувої Квадранта вершників. Вершник, якого я не знаю, сидить поруч зі знайомим мені писарем, і сріблясті брови капітана Фіцґіббонса злітають над його обвітреним обличчям: —Вайолет Сорренґейл? Я киваю, беру перо й підписую своє ім’я на наступному порожньому рядку сувою. — Але я гадав, що ви призначені для Квадранта писарів, — тихо каже капітан Фіцґіббонс. Я заздрю його кремовій туніці, не знаходячи слів. —Пані генерал Сорренґейл вирішила інакше, — додає Міра. Смуток наповнює очі старого. —Шкода. Ви подавали такі надії. — О боги, — каже вершник поруч із капітаном Фіцґіббонсом. — Ви Міра Сорренґейл? У нього відвисає щелепа, і я звідси відчуваю запах його поклоніння героїні. —Так і є. — Вона киває. — Це моя сестра, Вайолет. Вона буде на першому курсі. — Якщо виживе на Парапеті, — кпить хтось позаду мене. — Вітер може просто здути її. —Ви воювали під Стритмором, — побожно говорить вершник за столом. — Вас нагородили орденом Кігтя за те, що завели ту батарею в тил ворога. Кпини припинились. —Як я вже казала, — Міра кладе руку на мою талію, — це моя сестра, Вайолет.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx