«Дружина мандрівника в часі» Одрі Ніффенеґґера

27 —Боже, ти часто мене бачила чи лише кілька разів? —Коли востаннє я тебе бачила, ти попросив принести із собою це, коли ми знову зустрінемося. — Клер показує мені дитячий блідо-блакитний щоденник, — тому, — вона простягає його мені, — тримай. Розгортаю його в місці, закладеному шматком газети. На сторінці, у верхньому правому кутку якої намальовані двоє цуценят кокер-спанієля, є список дат. Вони починаються з двадцять третього вересня 1977 року і закінчуються двадцять четвертим травня 1989 року. Рахую. Сто п’ятдесят дві дати, дуже старанно написані синьою кульковою ручкою, здебільшого каліграфічним дитячим почерком на шістнадцяти маленьких блакитних сторінках із цуциками. —Це ти складала список? Усе це точно? —Насправді, це ти надиктував мені. Кілька років тому ти сказав мені, що завчив напам’ять дати з цього списку. Тому я не знаю, як саме це працює; тобто це нагадує стрічку Мебіуса. Але дати точні. З їхньою допомогою я знала, коли спускатися в долину, щоб зустрітися з тобою. Знову підходить офіціант, і ми замовляємо страви: том кха кай 1 для мене та масаман карі 2 для Клер. Офіціант приносить чай, наливаю нам по горнятку. —Що таке «долина»? — Мало не підстрибую від хвилювання. Досі ще не стрічав нікого з мого майбутнього, тим паче роботу Боттічеллі, яка мене зустрічала сто п’ятдесят два рази. —Долина — це частина земельної ділянки моїх батьків у Мічиґані. З одного боку там ліс, а з протилежного — наш будинок. Десь посередині є галявина близько 1 Тайський гострий суп на основі кокосового молока. 2 Популярне тайське рагу з додаванням м’яса, кокосового молока та приправи карі.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx