«Фанат» Ніка Горнбі

24 із яких зручно вмостилися на передпліччях Віктора, навіть дещо образлива промова Віктора. —Достатньо довго. —До біса, я про це судитиму, не ти. Дивна манера вести бізнес, вражено подумав я, та вирішив приберегти цю думку до іншого разу. —Кілька місяців. —І ти збираєшся одружитися з нею, га? Чи ти їй живота надув? —Ні, ні те, ні інше. —Тобто ви просто гуляєте? Ти її собі на шию не вішаєш? — Ага. —І як ти з нею познайомився? —Вона раніше зустрічалася з моїм другом. —Та невже. І коли ж вони порвали? —У суботу. —У суботу, — гучно розреготався він. — Не хочу, щоб твоя мама прийшла сюди скаржитися. Котися звідси до біса. Я й покотився звідти до біса. Звісно, Віктор влучив у десятку; власне, в моменти сердечних недуг мені часто хотілося відшукати його. Він би за десять секунд пояснив мені, вартий хтось татуювання чи ні. Та навіть після екстатичного й сльозливого возз’єднання Джекі з Філом все не повернулося на круги своя. Деякі дівчата з її школи та деякі хлопці з моєї вважали, що Джекі використала мене, щоб вибити у Філа кращі умови стосунків, і суботні пообідні походи по магазинах вже не були колишніми. І ми більше не захоплювалися людьми, які довго зустрічалися; ми

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx