«Ілюзія Бога» Річарда Докінза
18 порядним вільнодумним священикам, як він, я можу зараз сказати, що мене силоміць не нашпиговували релігією * . В інший час і в іншому місці таким самим хлопчиком був і я, коли мружився від сяйва Оріона, Кассіопеї та Великої Ведмедиці, плакав від беззвучної музики Чумацького Шляху і п’янів від нічних ароматів плюмерії та бругмансії. Чому одна- кові переживання штовхнули нашого капелана на один шлях, а мене на інший? Відповісти на це питання дуже важко. Серед науковців і прибічників раціоналізму напівмістичне ставлення до природи та всесвіту — не рідкість, але воно не має нічого спільного з вірою в надприродне. У дитинстві наш капелан, мабуть, не знав (як і я) про останні рядки «Походження ви- дів» — знаменитий абзац про «зарослий берег, укритий чис- ленними різноманітними рослинами, з птахами, які співають у кущах, з комахами, які пурхають навколо, з червами, що по- взають у сирій землі» ** . Якби він прочитав ці слова, вони б глибоко запали йому в душу й, можливо, з нього виріс би не священик, а науковець, який би по-дарвінівському поясню- вав природу «законами, які ще й тепер діють навколо нас»: Таким чином із цієї війни, яка лютує у природі, з голоду та смерті безпосередньо випливає найвищий результат, який розум спроможний уявити, — утворення вищих форм тваринного життя. Є велич в цьому погляді на життя з його різними силами, спочатку вкладеними в не- значне число форм або тільки в одну; і тоді як наша пла- нета описувала й продовжує описувати в просторі свій шлях відповідно до незмінних законів тяжіння, з такого простого начала виникалита продовжують розвивати- ся незліченні форми, надзвичайно досконалі й чудові. * Під час уроків ми розважалися тим, що відволікали його від Святого Письма на захопливі розповіді про повітряні бої за Лондон під час війни, яку він пройшов у лавах Королівських пові- тряних сил. Він досі живе в моєму приязному ставленні до англіканської церкви (принаймні порівняно з її конкурентами) та неодмінно зринає в уяві, коли я читаювіршДжона Бетджемена: Наш падре — старий вовк небес, І його крила вже не ті, Та все ж він міцно несе хрест В захмарній неба висоті… ** Тут і далі всі цитати з «Походження видів» Чарльза Дарвіна наводяться за українським виданням 1949 року із виправленнями, що відповідають сучасному слововжитку та право- пису: Дарвін Чарльз. Походження видів. — Київ—Харків: Державне видавництво сільсько- господарської літератури УРСР, 1949. — 444 с. — Прим. перекл.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx