«Ілюзія Бога» Річарда Докінза
19 Карл Саґан у «Блакитній цятці» писав: Чому проповідники жодної великої релігії, ознайомив- шись із наукою, не визнали: «Ми її недооцінили! Ви- являється, Всесвіт значно більший, ніж говорили наші пророки, величніший, складніший і витонченіший»? На- томість від них чути тільки: «Ні, ні, ні! Хай наш бог і малий, іншого нам не треба». Релігія — байдуже, ста- ра чи нова, — яка прийме велич Всесвіту, відкритого сучасною наукою, викличе повагу й захват, про які зви- чайним віросповіданням годі й мріяти. Усі книги Саґана сповнені зачудуванням перед дивовиж- ністю світу, яке в останні століття монополізувала за собою релігія. У своїх книгах я такожнамагаюся описати це почуття, тому про мене часто говорять як про глибоко релігійну люди- ну. Якось мені надійшов лист від студентки зі США, котра розповіла, що попросила у свого викладача висловити свою думку про мене. «Звісно, — відповів професор, — його по- зитивна наука не сумісна з релігією, але він постійно впадає в екстаз перед природою та всесвітом. На мою думку, це і є ре- лігія!» Та чи доречне тут слово «релігія»? Я так не думаю. Повністю згоден із лауреатом Нобелівської премії з фізики (і водночас атеїстом) Стівеном Вайнберґом, котрий у книзі «Мрії про остаточну теорію» написав: Для деяких людей слово «Бог» має настільки широке й розмите значення, що вони неодмінно знаходять його в усьому, на що дивляться. Можна почути, що «Бог—це все, що існує», «Бог — це наша краща сторона» або «Бог—це всесвіт». Слову «Бог», поза сумнівом, як і будь- якому іншому слову, можна приписати будь-яке значен- ня, яке нам до вподоби. Якщо ви вважаєте, що «Бог —це енергія», то знайдете його в шматку антрациту. Вайнберґ має рацію в тому, що це слово слід уживати в за- гальновизнаному сенсі, бо інакше воно стане абсолютно без- змістовним: на позначення надприродного творця, якому «ми можемо поклонятися».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx