«Ґудзики та ненависть» Пенелопи Скай

16 трохи заплуталися, коли він закудлав пальцями кучеряві кінці. — Ти не сама. І ніколи сама не була. Я слухала те, що він казав, чіпляючись за кожне слово. — Що сталося? — раніше він мені нічого особистого не розповідав. Єдине, що мені було відомо: в нього є брат. І ще знала, що у братів напружені стосунки. —Мій батько помер десять років тому. Мами вже немає п’ять. Він потер долонями одна об одну, намагаючись зосередитися на завданні, що стояло перед ним. Те, що він намагався сказати, завдавало нестерпного болю. Його плечі напружилися, він навмисно дихав поверхнево. Коли щось його вражало, Кроу свідомо не виказував емоцій. — А кілька місяців тому загинула моя сестра, — голос його залишався твердим, але він зціпив зуби, немов лише так міг контролювати почуття. — Дуже важка втрата для мене. Серце моє розторощилося на друзки, коли я почула його зізнання. Коли Джейкоб мене зрадив, я не могла ясно розмірковувати. Надто сильно боліло. Проте почувши, як Кроу зізнається у власному болю, я відчула, що це мене зачепило більше, ніж я очікувала. Захотілося все владнати. Зменшити його страждання. — Співчуваю. Він нахилив голову. —Я знаю, що таке не мати дому. У мене є брат, Кейн, проте… це не те саме. Більше несила було зберігати відстань між нами, тож я заповзла йому на коліна та охопила ногами його талію. Він трохи відкинувся назад, щоб притягти мене до себе, а потім сховав обличчя у вигині моєї шиї. Оповив мене

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx