10 — Його світлість наказав подавати вечерю тільки в їдальні. Якщо бажаєте їсти — маєте доєднатися до нього за столом. —У такому разі я голодуватиму, — вибір зрозумілий. Я повернулася до книги, мовчки відпускаючи слугу. Ларс зачинив двері, його кроки затихли в коридорі. Пройшла хвилина, і я розуміла, що слуга вже в їдальні переказує Кроу мою відповідь. Лише питання часу, коли він особисто вломиться в мою кімнату й витягне мене за волосся. За мить біля моїх дверей пролунали тихі кроки. Попри його легку ходу, було зрозуміло, що кожна клітина його тіла жевріє гнівом. В очах палає хаос, вірогідно, я отримаю ляпас. Двері, мов за командою, різко розчахнулися. Очі його з крижаних піків перетворилися на випалюючу лаву. —Підводь. Свою. Дупу. Негайно! — він стояв переді мною, тримаючи сильні руки вздовж тіла. Я повернулася до книги й продовжила читати. — Ні. Він схопив мене за горло, стиснув пальці, вдавив мою голову в узголів’я кушетки. Коліном він став на подушку, нахилився наді мною, в його очах ясно читалася погроза. —Негайно спускайся! Або я відшмагаю тебе, поки не станеш волати від болю, — він сильно потрусив мене за шию. — Не випробовуй мене. Я його не випробовувала. Мені просто було байдуже. — Роби, що забажаєш, Кроу, — моє тіло вже нічого не відчувало. Оніміло від завданого Джейкобом удару. І ця крига вже ніколи не скресне. Я зневірилася: у всіх і в усьому. Чи перебуватиму тут полонянкою, чи повернуся додому — залишуся сама. І мені нікому довіритися. Якщо
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx