«Ґудзики та ненависть» Пенелопи Скай

12 Іноді він працював вдома, а часом цілий день був відсутній. — Багато паперової роботи. Багато контролю. — Чому не наймаєш людину? Щоб вона виконувала цю роботу. —В мене є працівник. Проте важливо самому регулярно навідуватися. Тримати всіх у тонусі. Щоб працювали чесно. Я пригадала, як Бонс застрелив одного з власних працівників. У чоловіка стався напад, він не міг поворушитися, але Бонсу було плювати. Він все одно поцілив йому в голову. Навіть не запитуючи, я знала, що Кроу ніколи так до своїх працівників не ставиться. — В мене по всій Італії є оптові бази. Час від часу я навідую їх навмання. Коли не повідомляю про свій візит, вони поводяться природно. Я можу з’явитися несподівано будь-якої миті. — Скидається на те, ніби ти їм не довіряєш. Він покрутив келих із вином, потім зробив ковток. Облизав губи, поставив келих на стіл. — Я нікому не вірю. Він і мені це радив. І мав рацію. Адже мій власний хлопець продав мене у довічне сексуальне рабство. А я мешкала з цим чоловіком під одним дахом, кохалася кожного ранку, перш ніж йти на роботу, зізнавалася йому в коханні. А потім він встромив мені ножа у спину. —І маєш рацію, — я більше ніколи не припущу подібної помилки. Більше нікого не впущу в душу. Ця подорож довела мені, що люди — то суцільне зло. В них немає нічого доброго, хоч колись я вважала інакше. Я навіть зустріла двох жінок, які точно усвідомлювали, що я полонянка, але їм було, чорт забирай, начхати.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx