14 головою, бо не змогла договорити. Це поза межами мерзенності. Навіть думати про таке нестерпно. Через Джейкоба я вбила двох людей. Через нього мене безжально ґвалтував збоченець. Виключно через нього я потерпаю від нелюдських страждань. За один тиждень не могла від цього оговтатися. Можливо, і ніколи не оговтаюсь. —Не думай про це, — голос його звучав твердо та невблаганно. — Не переймайся через те, що не можеш змінити. Не живи минулим, коли перебуваєш у сьогоденні. Те, що сталося з тобою, справді жахає, визнаю це. Коли я вивчив твоє досьє, принаймні тиждень був у пригніченому стані. Але ж ти не маєш давати цьому визначати власну долю. Не дозволяй себе пригнічувати. Ти маєш встати на ноги й просуватися вперед. Ти набагато сильніша. Він досі нічого не зрозумів. — Через його вчинок я не лише втратила надію. Я в безвиході, бо мені немає куди повертатися додому. В мене немає родини, яка б мене шукала. Немає ліпших друзів, які б через мене надмірно непокоїлися. Джейкоб був для мене найближчою рідною людиною. А йому байдуже, жива я чи мертва. Перебуваю тут чи в Америці — яка різниця? — я ковтнула клубок, що підступив до горла. — У мене немає дому. Я вимила обличчя, перевдяглася до сну. Раніше моя спальня була надійним притулком, однак тепер я ненавиділа це місце — принаймні коли лягала спати. Я відчувала спокій лише тоді, коли Кроу міцно обіймав мене. Він був моїм лицарем, моїм захисником — навіть уві сні. Однак я не могла благати його спати зі мною щоночі. У мене замало ґудзиків, і я не хочу використати їх всі за тиждень.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx