16 — Чекайте, — пожвавлюється Джен. — Ви не можете опитувати його при дорозі. — Давайте всі поїдемо до відділку, — наполягає Келлі. — І… — Ну, я вдарив його ножем, — перериває батька Тодд, указуючи жестом на чоловіка на землі. Він знову засовує руки в кишені й підходить до поліціянта. — Тож, гадаю, вам краще мене заарештувати. — Тодде, — каже Джен, душачись слізьми, — замовкни. Цього не може бути. Їй треба хильнути міцного, повернутися в часі, виявитися хворою. Вона починає тремтіти всім тілом від безглуздого, бентежного холоду. — Тодде Бразергуде, ви не зобов’язані говорити, — вимовляє поліціянт, — але якщо не відповідатимете на запитання, це може зашкодити вашому захисту… Тодд, не опираючись, простягає долоні зап’ястком до зап’ястка, як у бісовому фільмі, і на нього надягають наручники, як у кіно, з металевим клацанням. Змерзлий, він піднімає плечі. На обличчі — байдужий, покірний, спокійний вираз. Джен ніяк не може припинити витріщатися на нього. — Ви не можете цього зробити! — вигукує Келлі. — Чи це не… — Чекайте, — в паніці звертається до поліціянта Джен. — Ми ж їдемо? Він же підліток… — Мені вісімнадцять, — повідомляє Тодд. — Сідай туди. — Поліціянт указує Тоддові на автівку, ігноруючи Джен. І каже в рацію: — Ехо — від Танго 2-4-5: підготуйте камеру, будь ласка.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx