11 і відчуття зникає, розвіюється, наче дим. Що то було? Рука на латунній ручці дверей? Жовте сяйво ліхтаря надворі? Ні, вона не може пригадати. Все зникло. — Що там? — запитує Келлі просто в неї за спиною, запинаючи на поясі сірий халат. — Тодд… Він там… Він там надворі… з кимось. Вони поспішають. На шкірі моментально відчувається холодне осіннє повітря. Джен біжить до Тодда й незнайомця. Та перш ніж вона усвідомлює, що відбувається, тишу розтинає крик Келлі: — Зупинись! Тодд несеться вперед і за секунду вже хапає незнайомця за куртку з капюшоном. Він рветься битися з тим чоловіком, подається вперед, дотикається до нього. Незнайомець сягає рукою в кишеню. Келлі в паніці жене до них, роззираючись навсібіч. «Тодде, не треба!» — гукає він. А тоді Джен бачить ножа. Під дією адреналіну картина вимальовується дуже гостро й рельєфно. Швидкий, точний удар ножем. А потім усе сповільнюється: ось вийнято ніж, спершу він застряг був в одязі, а тоді виходить назовні. Лезо випорпує дві білі пір’їни, що кружляють у морозяному повітрі, наче сніжинки. Джен дивиться, як цівкою струменить кров, дуже багато крові. Мабуть, вона впала на коліна, бо відчуває, як маленькі камінчики з доріжки вп’ялися в шкіру. Вона погойдує тіло, розкриває куртку, відчуває, як гаряча кров стікає їй по руках, між пальцями, по зап’ястках. Вона розстібає чоловікові сорочку. Торс залитий кров’ю; три рани розміром із прорізи для монет
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx