23 — Не вийде. — Вона повернула засувку на шлангові й почала поливати перший горщик. — Я в матері, пораюсь з усяким, а ще домашки перевіряти. — П’ятниця, я сказав, — повторив Марко. — Розслабляйся давай. Я за стійкою буду до двох, і в нас сьогодні караоке- вечір. Спів — єдине, що вона могла робити на очах у всіх без паніки, особливо після випивки і з Марко. — Мені залишилось тут побути… — вона глянула на годинник на зап’ястку, — ще сорок три хвилини, і домашки самі не перевіряться. — У неділю перевіриш. Щось ти підупала, Брін, Ґрант «Козел» Веббер не вартий того. — Це не тільки через… нього. В мене таке як, ну, період такий, буває. — Всіх нас колись кидали. — Тебе не кидали. — Кидали. А той Травичка Гаррі? — Ви з Гаррі спільно вирішили, що ваші стосунки в цій площині добігли кінця, і досі лишаєтесь друзями. Це не те саме, що кинути. Вона перейшла до наступного горщика. — Тобі треба розважитися. Даю три години, щоб встигла доїхати додому, перевдягнулася і щось сексі собі намалювала на обличчі. Якщо після цього тебе не бачу, то сам приїду і витягну. — Ти за барною стійкою працюєш. — Саллі тебе обожнює, мала. Він зі мною приїде. Брін так само обожнювала Саллі, їхню надзвичайну дрегквін. Вона любила клуб, де почувалася щасливою, любила їхній район, прозваний Гейкуток. Саме тому вона жила в самому його серці й ділила квартиру з Марко. — Я тут закінчу, а потім подивлюсь, як себе почуватиму, коли додому доїду. Добре? Чесно, в мене голова болить останні дві години, а ще в автобусі трапилась дурнувата панічна атака, від якої тільки гірше стало.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx