«Ворог дуже близько» Кари Хантер

9 хотілося б, інакше вони придбали б собі справжній будинок ХІХ століття, а не його копію, розміщену на новій ділянці, та ще й не на тому березі каналу. Такий дім також побудували із червоної цегли, він також має еркери, але сад біля нього маленький, натомість гараж величезний: отже, це є відверта підробка. Поліцейський у формі, який стоїть біля дверей, каже, що члени родини вже обшукали будинок і сад як годиться. Ви здивуєтеся, як часто ми знаходимо дітей під ліжками чи у шафах: вони не губляться, а просто ховаються. Утім, більшість таких випадків теж нічим хорошим не закінчується. Проте, схоже, сьогоднішня справа не така. Годину тому мене розбудив черговий інспектор, зауваживши: ― Я знаю, що ми зазвичай не кличемо тебе, коли минуло так мало часу, але вже так пізно і дитина така маленька, і щось мені все це не подобається. У будинку сьогодні влаштовували вечірку, тож люди почали шукати дівчинку ще до того, як зателефонували нам. І я вирішив, що твоя роздратованість — це проблема невелика. Насправді ні. Тобто я не роздратований. І, чесно кажучи, на їхньому місці я б зробив так само. — Боюсь, сер, за домом наче ворог пройшов, — каже констебль біля дверей. — Люди, мабуть, усю ніч там ходили. Усюди залишки феєрверків. Ще й діти. Сумніваюся, що криміналісти там хоч щось корисне знайдуть, сер. «Чудово, ― подумав я, ― просто фантастичний початок». Гіслінгем дзвонить у двері, і ми починаємо чекати. Він нервово переминається з ноги на ногу. Хоч би скільки я це не робив, звикнути не вдається. А коли вдасться, я зрозумію, що час міняти роботу. Я кілька разів глибоко затягуюся сигаретою й озираюся навколо. Незважаючи на те, що зараз друга година ночі, майже

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx